Патріотичне виховання – це сфера духовного життя,

яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне,

що любить і ненавидить людина, яка формується.

В.О. Сухомлинський

         Актуальність національно – патріотичного виховання особистості в сучасному українському суспільстві чималою мірою зумовлено потребою державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усі громадянам рівні стартові можливості для розвитку та застосування їхніх потенційних здібностей, досягнення суб’єктивно привабливих і водночас соціально важливих цілей як умов реалізації найголовнішої соціально – психологічної потреби особистості  – потреби до самовизначення та самоствердження.

         Німецький мислитель Вільгем Гумбольдт зауважив: «Обставини, за яких протікає життя, впливають на людину більше, ніж виховання».

         Революція Гідності, жертовний подвиг Героїв Небесної Сотні, події, які нині переживає український народ, ще раз засвідчують, що проголошена 1991 року незалежність потребує постійного захисту, забезпечення громадянського, національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання молоді. Війна на Сході країни продемонструвала готовність молодого покоління відстоювати національну цілісність, українську державність, орієнтацію на цінності світової цивілізації, бажання долучитися до сім’ї народів, які будують спільний європейський дім.

          Національно – патріотичне виховання – це вимога часу, тому його розвиток і вдосконалення є актуальним завданням для всіх учасників виховного простору школи. Навчальний заклад як осередок національно- патріотичного виховання має сприяти розвитку демократичної політичної культури, формуванню громадянської компетентності, політико- правових  знань, гідності та відповідальності учнівської молоді, усвідомленню та визнанню ними демократичних принципів життя та пріоритетів прав людини.

        Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні, протягом останнього десятиліття, зумовлюють необхідність розв’язання проблеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу. Система освіти загалом і педагогічний колектив загальноосвітньої школи повинні ефективно вирішувати складні завдання патріотичного виховання дітей і молоді, які знайшли своє відображення в офіційних документах:

·        Законі України «Про освіту»,

·        Стратегії національно – патріотичного виховання дітей та молоді на              2016-2020 роки,

·        Концепції національно – патріотичного виховання дітей та молоді,

·        Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми                          патріотичного виховання громадян на 2013 -2017 роки.

        У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що метою національного виховання є «виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби й уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо – естетичної, трудової, екологічної культури». Отже, стрижнем системи виховання стає національна ідея, яка відіграє роль консолідувального чинника в розвитку молодого покоління. Формування в нього активної життєвої позиції, відповідальності за народ, країну.

         Національне виховання належить до пріоритетних напрямків національної системи виховання та передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадського обов’язку, готовності в будь – який час стати на захист Батьківщини.

          Національне виховання – це виховання дітей на культурно – історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях та обрядах, багатовіковій виховній мудрості. Національне виховання є конкретно – історичним виявом загальнолюдського гуманістичного та демократичного виховання. Воно має забезпечувати етнізацію дітей як необхідну та невід’ємну складову їхньої соціалізації.

         Справжній патріот гуманно ставиться до інших народів. Його культура проявляється в повазі інтересів, прав, самобутності людей інших національностей, підтриманні їх у боротьбі за свободу та незалежність, толерантності, готовності й умінні йти на компроміс із різними етнічними, релігійними групами заради миру в своїй державі й у світі.

         Складний процес національно – патріотичного виховання здійснюють за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від  змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців, із урахуванням основних напрямів діяльності школярів.

         Патріотичне виховання, у процесі якого відбувається залучення школярів до джерел народної культури, ознайомлення з українськими обрядами, звичаями, а також до загальнолюдських цінностей, сприяє формуванню основ світогляду та світо відношення, ціннісних орієнтацій, соціально-культурного досвіду, ідеалів та переконань. Воно передбачає щонайперше формування у дітей і молоді національної самосвідомості.

          Під час навчання в школі учні поступово накопичують знання й уявлення про малу батьківщину, на підставі яких формують патріотичне виховання до рідного краю. Водночас школярі повинні бачити рідну землю очима патріота не абстрактно – ідеалістично, тобто не лише з позитивно боку – процвітання, краси та могутності, а й щодо бід, проблем, вад із якими доводиться зустрічатися повсякчас. Важливим завданням патріотичного виховання є подолання в учнів недовіри та підозрілості у ставленні до інших народів і націй, формування культури міжнаціональних відносин, громадянськості.

         Завдання патріотичного виховання:

-         забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів і можливостей;

-         виховання правової культури, поваги до Конституції України, державної           символіки – герба, прапора. Гімну України й історичних святинь;

-         сприяння набуттю у молоді соціального досвіду, успадкуванню духовних            і культурних надбань українського народу;

-         формування мовної культури оволодіння та вживання української мови           як духовного коду нації;

-         формування духовних цінностей українського патріота:

·        почуття патріотизму,

·        національної свідомості,

·        любові до українського народу, його історії, Української держави,

·        рідної землі, родини, гордості за минуле та сучасне на прикладах                героїчної історії українського народу й кращих зразків культурної                  спадщини;

-         формування психологічної та фізичної готовності молоді  до                           виконання  громадянського та  конституційного обов’язку щодо                       відстоювання національних інтересів та незалежності держави,                         підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та                   військової служби;

-         сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоровя,                     задоволення естетичних і культурних потреб особистості;

-         виховання здатності протидіяти проявам  аморальності, правопорушень,           бездуховності,  антигромадської діяльності;

-         реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання.

         Однією з рис сучасної системи виховання повинно стати формування політичної культури, компетентності та толерантності особистості, виховання відданості цінностям демократії. Свободи під час вибору власних світоглядних позицій, прагнення активно залучатись у державотворчі процеси, громадянське життя сільської громади, в якій живе дитина.                      Базовим інститутом у системі формування патріотизму – є сім’я. Ось чому сьогодні, як ніколи, актуальним є переконання В.О.Сухомлинського в тому, що вирішення майже половини всіх завдань виховання – це виховання гарної матері, батька, що, звісно ж, неможливо без науково обґрунтованої та методично грамотно реалізованої підготовки молоді до майбутнього сімейного життя. Розповіді  й бесіди – спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим своєї  Батьківщини  є одночасно й уроками мужності для дітей, і переданням естафети від покоління до покоління, зв’язком часів.

          Всю виховну роботу в школі об’єднано в єдину  виховну систему. Ця  виховна система ґрунтується на принципах особистісно зорієнтованої взаємодії, залученні кожного учня до значущої для нього діяльності. Вчителі спрямовують свою роботу так, щоб вона спряла відродженню й утвердженню духовної культури, вихованню фізично здорового, духовно багатого покоління,яке повинно шанувати свою громадянську, національну та особисту гідність.

           Ми живемо у світі, який стрімко розвивається, де кожний ранок нового дня народжує нові ідеї для побудови майбутнього.  І основна складова цього світу – це людина. З метою виховання майбутніх лідерів і свідомих громадян у школі дія орган учнівського самоврядування – учнівська організація «Козаченьки».

              Патріотичне виховання  молоді на сьогодні є найголовнішим пріоритетом гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України.

              Школа має розвиватись і крокувати в ногу з поступом життя, шукати нових шляхів оптимізації сучасного національно – патріотичного виховання.