«ІГНОРУВАННЯ – НАЙЖОРСТОКІШЕ ПОКАРАННЯ ДЛЯ ДИТИНИ»
Є два види покарань. Перше –коли дитина дійсно зробила якийсь відчутний поганий вчинок. У цьому випадкуважливо понести відповідальність. Це як у дорослих. Адже якщо ми з вами порушимо закон, теж будемо покарані. І дитина повинна розуміти: їй доведеться відповідати за те, що вона завдала комусь шкоди, виправити те, що вона зруйнувала, розбила. Це нормально.
Але часто батьки карають дитину лише з однієї причини – власного безсилля. Алеякщо мати і батько мають авторитет, вони можуть так сказати дитині «стоп, не роби цього більше», що і карати не доведеться.На мій погляд, покарання рідко буває потрібним. Діти і самі розуміють, що вчинили погано і повинні за це відповісти. І часто самі кажуть: «Пробач мене».
Буває, що батьки б’ють дитину не від відчуття безсилля – такий їхній спосіб підтримувати порядок в домі, демонструвати свою владу. Швидше за все, їх теж били в дитинстві. І вони переносять модель «виховання», отриману від батьків, на власних дітей. Вони можуть думати, що це такий спосіб виявляти любов і турботу.
У чому різниця між батьківським впливом і насильством? У тому, що дитина може оскаржити батьківське рішення. Вона може розплакатися. І батьки приймуть її почуття.
Там, де дитині відмовляють у страхові, в болю, в переживанні, і з’являється насильство.Одне з його проявів – приниження дитини.Те, що роблять дуже багато батьків, на жаль, – у нас це насильством навіть не вважається. Але що таке приниження? Це «я тобі відмовляю в гідності, я принижую тебе, і ти в цей момент перестаєш бути людиною».
Типовий приклад: на вокзалі або в універсамі дитина починає вередувати, а мати публічно пояснює йому, який він поганий, викликаючи в дитини жахливий сором, часто значно більший, ніж його вчинок.А робить це мама найчастіше від безсилля. Тому що не змогла нормально поставити дитині мажу, рішуче їй відмовити, у неї недостатньо авторитету, щоб вона її послухала.Її крик і ляпаси – знак того, що мама не справляється зі своєю роллю.
По суті, цифри говорять: у нас це культурна норма – бити один одного. У пориві люті ми можемо не зупинитися і вбити дружину, дитину, когось іще. Адже це разюче.Чому батьківське насильство настільки небезпечне? Тому що дім – це місце, де ми хочемо відчувати максимальну безпеку. Батьки – люди, яким ми хочемо максимально довіряти. Діти – істоти, які максимально беззахисні.
І коли ми б’ємо дитину, ми руйнуємо її відчуття опори в житті, саму ідею безпеки. Ми їй начебто говоримо: «Близькість там, де тебе можуть стукнути і принизити. Ось що таке близькість”.
І потім, в дорослому віці, вона відтворює цей стиль поведінки у відносинах зі своїми партнерами. Вона мимоволі використовує одну з двох стратегій: або боятися, або бити іншого. І стає або жертвою, або насильником.
Є дослідження, що тілесні покарання не тільки сприяють зростанню агресії у цих дітей, але і уповільнюють їх інтелектуальний розвиток. Звичайно. І я навіть можу сказати чому. У дитини, яку б’ють або принижують, страх виростає в афект. А коли ми в афекті, ми починаємо погано міркувати. Вся фізіологія спрямована на те, щоб бігти або ховатися, а не на те, щоб думати. Я говорю це спеціально для батьків, котрим важливий інтелектуальний розвиток їхніх дітей.
Ігнорування – найжорстокіше покарання для дитини
Є і менш очевидні види насильства. Я не кажу зараз про ситуацію, коли батько або мати може ляснути дитини зопалу, а потімохолонути і вибачитися, – це якраз те, що батьки здатні помітити і проаналізувати.
Це, до речі, не буде насильством, тому що батько своїм вибаченням говорить дитині:ти дійсно мене розлютив, але форму я вибрав неправильну, я не повинен був тебе бити. Я погарячкував. У цей момент до дитини повертається гідність, і вона може вже якось впоратися з ситуацією.
Зрозуміло, що краще б зовсім не бити.Але якщо вже ляснув і вибачився, це набагато людяніше, ніж вважати, що так і треба – бити, щоб людиною виріс, для профілактики.
Деякі батьки, які не можуть собі дозволити фізичну агресію, вважають ефективним способом покарання бойкот. Який може тривати від кількох годин до кількох тижнів. Вони перестають помічати дитину, демонструючи їй, наскільки вона їх розчарувала.Це дуже шкідливий спосіб реагувати на поведінку дитини. Формально, напевно, його не можна назвати насильством. Тому що кордони дитини в цей момент не порушуються.
Але давайте розберемося, що такеігнорування. Воно ж транслює дитині: якщо ти мене не слухаєш, то я розриваю зв’язок з тобою.Тебе для мене не існує. Все, ти залишаєшся один, я кидаю тебе.
А якщо дитині 3 роки або 5 років – це зовсім неможливо витримати. Діти відразу здаються і кажуть: «Мамочко, пробач мене». Вони не можуть витримати цього розірваного зв’язку, відчуття того, що їх анулювали, знищили.Складність ще в тому, що мати в цей момент вважає себе правою, вона така молодець. Тому що не кричить, що не істерить, не робить явного насильства. І вона навіть не усвідомлює, які наслідки породжує в душі дитини. Вона викликає у неї колосальну тривогу і страх, що значима для неї людина її раптово покине.
Є ще одна форма покарання, про ефективність якої ведуться дискусії. Це так званий time-out, коли батьки залишають дитину наодинці з собою. Наприклад, в окремій кімнаті. І дають їй можливість поміркувати про скоєне. Деякі психологи рекомендують так робити.
Але мені здається, time-out більше потрібен батькам. Якщо щось трапляється, перш за все саме батько впадає в афект від того, що сталося. Тобто це спосіб убезпечити дитину від свого гніву.
І найкраще сказати так:«Ти знаєш, я зараз дуже зла на тебе, просто не можу тебе бачити. Давай ти зараз на 15 хвилин підеш до своєї кімнати, щоб я могла заспокоїтися, і потім ми з тобою поговоримо».
Це не означає, що зв’язок розірвано. Мама пояснює, що їй потрібно впоратися зі своїми почуттями, позначає конкретний час, обіцяє поговорити. Іноді це допомагає.
Коли ж істерика у дитини, то залишати її надовго наодинці з собою не можна.У маленьких дітей і так слабка саморегуляція. Вони потребують дорослого, який їх обійме, втішить. Тому батьки, яким потрібно прийти в себе, повинні брати максимально короткий time-out. І чітко його позначати.
Коли дитина може почати чинити опір насильству? Чи можна її навчити цьому?
Перш за все, ми повинні ставитися до дитини з повагою. І тоді, якщо хтось інший принизить її гідність, дитина як мінімум буде здивована. Вона розповість нам, що вихователька зробила або сказала щось недобре. І тоді ми пояснимо: «Ніхто не має права тебе бити, обзивати і принижувати. Я завтра буду говорити з нею ».
Якщо так поводиться хтось із членів сім’ї, то ми, матері, теж можемо втішити дитину, заспокоїти. Можемо сказати, що тато прав по суті своїй, але за формою він не мав права так говорити. А потім ми йдемо до чоловіка і розмовляємо про те, як все-таки ставити кордони дитині, не переходячи межу.
Особлива історія, якщо батько регулярно б’є, ображає і не відчуває каяття. Ось тут жінці буває важко раз по раз пояснювати, що так не можна. У такій сім’ї виховують не людину з гідністю, а жертву або агресора, який буде повторювати цю поведінку в подальшому.
Як запобігти суїцидам дітей через групи в соцмережах: 7 порад батькам
У відповідь на діяльність небезпечних груп у соцмережах, які доводять дітей до самогубств, батькам пояснили, як працюють подібні угруповання, як виявити, чи дитина потрапила у небезпеку, куди краще звернутися та як вберегти дитину у такому випадку.
Фанати таких спільнот у соцмережах називають себе "китами, йдеться на сайтіНацполіції.
Суїцидальніспільноти називаються "Море китів" і "Тихий дім". У всіх прихильників таких груп на особистих сторінках зображені відео або малюнки з літаючими китами.
Батькам, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується:
1. Приділяти більшу увагупсихологічному станудитини;
2.Перевіряти шкірудитинина наявність пошкоджень. У разі їх виявлення – з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного родуу формі кита;
3. Перевірятиоблікові записи дитини в соціальних мережахта групи, до яких входитьакаунт, стежити за вмістом спілкування у приватних чатах;
4. Звертати увагу наколо спілкуваннядитини;
5. Намагатисязайняти вільний час дитиниспортивними або культурними секціями;
6. Обов’язковоконтролювати, якіфото-тавідеофайлирозміщенівгаджетахдитини;
7. Встановлюватифункцію"батьківський контроль" на всіхгаджетахдитини.
Привиявленні таких груп самостійно потрібно такожнегайно повідомляти до кіберполіції(https://www.cybercrime.gov.ua– цілодобово), телефон гарячої лінії(044) 374-37-21(з 8:45 до 19:30 в робочі дні) або звертатися до адміністраціїсоцмережі, у якій було виявлено групу.
Золоті заповіді батькам
Шановні батьки! Учімося виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись із основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.
1. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
2. Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми й досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
3. Ніколи не навчайте того, у чому самі не обізнані.
4. Учіть дитину самостійно приймати рішення й відповідати за них.
5. Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
6. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
7. Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень («ти - поганий», «ти - брехливий», «ти - злий»), оцінювати треба лише вчинки.
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.
9. Не ставтеся до дитини зневажливо.
10. Будьте послідовними у своїх вимогах.
11. Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.
Головне – відчувати себе разом із дитиною. Разом – ви сила. Разом ви в змозі пережити будь-яку ситуацію і знайти свій вихід. Пам’ятайте, що ви й ваша дитина – найближчі та найрідніші люди одне для одного. Навіть тоді, коли вам важко знайти спільну мову, відшукуйте в собі сили залишитися поруч і підтримати одне одного. Прислухайтеся до своєї уяви та інтуїції. Вони в змозі підказати вам рішення.
Від чого залежить успіх виховання у сім’ї
1. Сприятливий мікроклімат у родині.
2. Спільна діяльність членів сім’ї.
3. Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.
4. Спільний життєвий світогляд.
5. Оптимістичні настрої родини.
6. Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).
7. Шанування членів родини, повага до старших.
8. Бережливе ставлення до природи.
9. Активна участь дітей у сімейному житті.
10. Відсутність насилля в родині.
11. Збереження родинних традицій і звичаїв.
12. Відбір телепередач, Інтернет-сайтів.
13. Любов до читання, створення родинної бібліотеки.
Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань
1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:
- побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);
- емоційні (демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);
- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).
2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.
3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.
4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, у якій маєте успіх.
5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.
6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.
7. Пам’ятайте, що, за науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів — до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.
8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.
Батькам п’ятикласників
У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: учителі, предмети, форма навчання, а інколи й однокласники. Найскладнішим для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії з декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер її оцінює не один педагог, а декілька.
Важливі моменти переходу з початкової школи до середньої:
· діти пізнають свої слабкі й сильні сторони;
· діти вчаться дивитися на себе очима різних людей;
· діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації та людини, з якою спілкуються.
Труднощі переходу з початкової школи до середньої:
· поступове зниження інтересу до навчальної діяльності;
· складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання;
· небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).
Рекомендації батькам п’ятикласників
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся й обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі дитина звикла до контролю з вашого боку.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Не обмежуйте свого інтересу звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.
9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо в дитини не все добре в школі. Постарайтеся, наскільки це можливо, не встановлювати покарань і заохочень: вони можуть призвести до емоційних проблем.
10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.
11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв’язок між її інтересами та предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, за якою поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, здобуті в школі, у домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб покрити певну поверхню.
12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень у домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.
Пам’ятка батькам обдарованих дітей
1. Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду від своїх розчарувань і невдач.
2. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
3. Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість, ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
4. Залишайте дитину саму та дозволяйте їй самостійно займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
5. Допомагайте дитині формувати власну систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе та свої ідеї поряд з іншими ідеями та їхніми носіями.
6. Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
7. Допомагайте дитині долати розчарування й сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
8. Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
9. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
10. Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами та зробити зрозумілою для оточення.
Генератор математичних завдань для молодших школярів.
Проект "Розвиток дитини" разом з Освіта.ua пропонує батькам та учителям початкової школи нову можливість для навчання дітей математиці – "Генератор практичних завдань". Сервіс слугуватиме дітям відмінним помічником під час набуття навичок виконання простих арифметичних операцій із натуральними числами. Виконання математичних завдань на додавання, віднімання, множення та ділення, складених "Генератором", дозволить дітям поступово, не форсуючи та не відчуваючи академічного тиску, вдосконалити свою арифметичну майстерність. А батькам – більше не турбуватись про пошук математичних вправ для своєї дитини. Також робота над математичними завданнями сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до занять з математики та впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою всебічного розвитку та пізнання дитини. З часом актуальність "Генератору практичних завдань" як для батьків, так і для дітей буде лише зростати, адже він здатен постійно підвищувати складність математичних прикладів та з кожним разом переносити дитину ще на однин щабель вище. Для того, щоб скористатися "Генератором", необхідно лише ввести потрібні числа, що визначать проміжок, в якому буде працювати дитина, та визначитись із кількістю вправ. Для контролю передбачений лист із вірними відповідями, які ви теж можете завантажити. Батьки можуть вводити вихідні параметри самостійно або за участю дитини, чи навіть надати їй самій можливість власноруч створити для себе завдання, що неодмінно буде мотивувати її та заохочувати на продовження занять з математики. Кожне сформоване математичне завдання можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів. Завантаження математичних завдань для дітей є безкоштовним і доступне для користувачів сайту після швидкої реєстрації.
Позитивні стилі виховання дітей
Існують різні стилі виховання, безпосередньо пов'язані зі ставленням батьків до своїх дітей. Таке ставлення можна розділити на позитивне й негативне. Слід підкреслити, що ставлення батьків при цьому впливає не тільки на поведінку дітей, а й на їх зріле життя в майбутньому.
Особливість і значення ставлення батьків
Широкомасштабне дослідження батьківського ставлення у свій час провела одна з відомих польських вчених Марія Земська і, незважаючи на те що її книга «Батьківське ставлення» була опублікована в 70-х роках ХХ століття, вона й зараз не втратила своєї актуальності (у 2009 році вийшло вже третє її видання). Далі у статті наводиться класифікація батьківського ставлення, джерелом якої і є зазначена книга.
У цей світ дитина приходить у певній сім'ї, у ній вона росте, розвивається й виховується. Якою стане людина в майбутньому, чи зможе налагоджувати позитивні зв'язки й вибудовувати міжособистісні стосунки, чи буде мати адекватну самооцінку, а також як буде ставитись до власних дітей і якими будуть її цінності, а головне, чи зможе вона жити щасливо, – усе це значною мірою залежить від того, як поводилися з нею її батьки і якими почуттями обдаровували її в дитинстві.
Роль батьків величезна, оскільки вони впливають на особистість дитини, на її поведінку, дії та вчинки, як позитивні, так і негативні. Те, як батьки будуть ставитись до дитини, а саме, яке батьківське ставлення виберуть для себе пріоритетним, безпосередньо вплине на задоволення основних потреб дитини. Адже відсутність або неповне задоволення здатні призвести до глибокого розчарування й, можливо, навіть до патології та розладу особистості.
Ставлення батьків, материнське або батьківське, є, власне кажучи, тенденцією до вибудовування певної поведінки з дитиною своїм специфічним способом. При цьому можна виділити три його компоненти: думки, почуття й дії. Таким чином, через дію, через поведінку батьків у ставленні до дитини, а також за допомогою того, що і як вони кажуть про неї, ми можемо судити про їх батьківське ставлення.
Характеристика правильного батьківського ставлення
Класифікація батьківського ставлення Марії Земської включає в себе чотири позитивних аспекти й чотири негативних. Позитивне ставлення розглянуто в цій статті, а негативне у статті «Негативні стилі виховання дітей».
Перший аспект позитивного ставлення – це прийняття дитини, прийняття її такою, якою вона є, як у плані зовнішності, так і у плані різних рис характеру, поряд із природними можливостями та обмеженнями у сфері інтелектуального розвитку. Це щира симпатія у ставленні до свого малюка, почуття радості й задоволення від спілкування з ним, вираження йому своїх почуттів (прояв любові до нього) й надання емоційної незалежності, що забезпечує почуття безпеки й задоволення самим собою. Батьки, які приймають свою дитину, уміють розпізнавати її потреби й задовольняти їх. Вони у змозі побачити й визначити її негідну (погану) поведінку, пояснити свою точку зору, не критикуючи при цьому дитину, а лише її нехороші вчинки.
Другий аспект позитивного ставлення – це взаємодія з дитиною, мається на увазі участь, що супроводжується схваленням, і зацікавленість як її розвагами, так і заняттями. Це вміле залучення дітей і пробудження їхнього інтересу до домашніх обов'язків, а також до справ батьків, звісно ж, з урахуванням їх віку й можливостей. Дорослі в даному випадку є активною стороною в установленні взаємних контактів, заохочують їх і перетворюють на максимально привабливі, готові пояснювати дітям навколишній світ, допомагають його зрозуміти та діяти в ньому з цікавістю й почуттям внутрішнього задоволення.
Наступним аспектом ставлення з позитивним відтінком є надання дитині розумної свободи відповідно до її вікових особливостей. Це здатність (для багатьох батьків важка й болюча) у міру дорослішання надати своїй дитині все більше й більше широкого діапазону свободи та проявляти до неї довіру, що зростає із плином часу. Важливо при цьому підтримувати свій авторитет, який не стане зменшуватись у результаті розширення свободи дитини, а також завжди мати можливість скеровувати дії дитини в разі потреби. Батько може об'єктивно дивитись на свого сина чи доньку й розпізнати ті моменти, коли він (вона) знаходиться в реальній небезпеці, що вимагає його допомоги або втручання.
Останнім позитивним аспектом ставленням є визнання рівноправності дитини в родині, не переоцінюючи, але й не недооцінюючи її ролі. Батько сприймає й оцінює діяльність дитини вільно, ненав'язливо й неупереджено, дозволяючи їй брати на себе відповідальність за власні рішення й дії, висловлює дитині свою надію побачити в ній прояв зрілої свідомої поведінки. Батько не нав'язує й не примушує до виконання своєї волі, не керує (і не маніпулює) дитиною. Дисципліна при цьому базується на раціональних положеннях і вводиться після загальних обговорень, тобто за взаємною домовленістю та згодою. Використовуються пропозиції, пояснення й роз'яснення, а очікування щодо дитини є чіткими, ясними і враховують її вікові можливості.
Батьки, які проявляють позитивне ставлення, дбайливо піклуються про дітей, задовольняють їхні потреби, терплячі, мають бажання й готові розповідати та пояснювати їм усе, що їх цікавить, включаючи певні базові відомості про світ у цілому. Зв'язки між ними міцні, батьки легко встановлюють контакт з дитиною і можуть її об'єктивно оцінити.
Вплив позитивного батьківського ставлення на дітей
Будь-які дії, спрямовані з однієї людини на іншу, здійснюють певний вплив – позитивний чи негативний. У випадку, коли залучаються правильні підходи, ситуації, що виникають, стають зрозумілими та прозорими. Діти, які приймаються батьками, учаться родинного взаєморозуміння та встановлення міцних емоційних зв'язків, уміють висловлювати свої почуття, проявляти емпатію й готові до взаємодії, лояльності та солідарності.
Хотілось би побажати всім нинішнім і майбутнім батькам, щоб вони ставились до своїх дітей з любов'ю й повагою. Щоб вони приймали своїх дітей, уміли взаємодіяти з ними, надавали адекватний ступінь свободи й визнавали їх рівні права в родині, не переоцінюючи й не недооцінюючи їх ролі.
Однак ми знаємо, що деякі батьки не вміють або не хочуть любити свою дитину такою, якою вона є – з її недоліками та слабкостями, часто зовсім незалежними від неї самої. Варто вчитись розпізнавати ті ставлення й позицію, які батьки вибирають для своїх малюків. Якщо вони позитивні, їх слід поглиблювати, а якщо негативні, необхідно зробити все, щоб виправити ситуацію на краще.
Комп’ютери: чому не варто рано знайомити з ними дітей
Майбутнє сучасних дітей неможливо уявити без комп’ютерів. Водночас, як показують новітні дослідження, комп’ютери погіршують результати навчання школярів. Як знайти золоту середину?
Свого часу увесь світ облетіла історія про корейського гімназиста, який проводив десять годин на день перед монітором, граючи в комп’ютерні ігри. Зрештою, завдяки грі-стратегії StarCraft він став професійним гравцем, мільйонером і справжньою зіркою серед корейської молоді.
Але до більшості школярів світу ця історія не має жодного відношення. Ні грошей, ні кращих перспектив на майбутнє багатогодинне сидіння за комп’ютером, як правило, не приносить. У цьому переконували ще шість років тому німецькі дослідники Томас Фукс і Людґер Вьосманн, які дійшли висновку, що діти, які проводять дуже багато часу перед комп’ютерами, помітно гірше вчаться.
На початку наступного року має бути оприлюднене ще одне дослідження, яке дійшло схожих висновків. Ідеться про роботу американських науковців, зроблену на основі досліджень у Румунії. Кристиан Поп-Елекеш з нью-йоркського університету "Коламбія" та Офер Маламад з університету в Чикаго опитали три тисячі румунських родин, які брали участь у так званій програмі "Євро 200". У рамках цієї програми соціально слабкі сім'ї отримали по 200 євро на придбання комп’ютера для їхніх дітей.
"Наші дослідження показали як позитивні, так і негативні результати програми: з одного боку учні, які мали комп’ютер, отримали кращі оцінки у тесті з комп’ютерних навичок. З іншого ж боку – оцінки з таких предметів, як румунська мова, математика та англійська, сильно погіршилися", - розповідає про підсумки дослідження Кристиан Поп-Елекеш, який сам походить з Румунії.
Науковець розповідає, що головний висновок, який зроблено в результаті дослідження, це те, що комп’ютери виявилися для багатьох румунських дітей просто справжніми "вбивцями часу". "На жаль, більшість дітей використовують комп’ютер не для того, щоб поглиблювати свою освіту. Натомість практично всі готові гратися в комп’ютерні ігри", - каже Поп-Елекеш.
Діти присвячують цілі години комп’ютерним іграм. Що, як підтверджує німецький психолог Флоріан Ребайн, погіршує успіхи в школі. "Є різні тези, чому так відбувається. Класична: втрата часу. Тобто на виконання домашніх завдань елементарно не залишається часу. Ще одна, нині дуже актуальна теза – це так зване дисфункціональне використання сучасних медіа, яке призводить до того, що для дітей на перший план виходять їхні успіхи в комп’ютерних іграх, а успіхи в школі стають другорядними. І діти припиняють сумлінно вчитися, бо школа вже не грає для них важливу роль", - каже Ребайн.
Якщо взяти до уваги, що окрім відносно безневинних ігор діти можуть почати грати в агресивні "стрілялки", то можна дійти висновку, що комп’ютери за жодних обставин не повинні стояти в дитячих кімнатах, наголошує психолог.
Він також вказує на те, що з точки зору психології, діти мають починати знайомитися з комп’ютерами лише після того, як вони навчаться добре читати й рахувати, а також достатньо розвинуть свої соціальні навички, тобто десь після завершення навчання в початковій школі.
ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
-
Любіть дитину. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте дитині
місце в сім’ї.
-
Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки! Нехай цікава книга буде найкращим дарунком для Вашої дитини.
-
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову і спонукайте до мислення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
-
Дозволяйте дитині малювати, клеїти, вирізати, ліпити. Це розвиває її творчу уяву.
-
Організовуйте сімейні екскурсії, екскурсії по місту, походи з обов’язковим спільним обговоренням.
-
Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
-
Обмежте перегляд телепередач, роботу за комп’ютером до ЗО хвилин на день. Вчіть дитину вибирати корисні телепередачі для перегляду, правильно розподіляти свій час.
-
Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички.
-
Не робіть з дитини лише споживача. Хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.
-
Ознайомте дитину із родовим деревом. Навчіть її турбуватися про менших, старших, хворих.
Небезпека влітку!
Літній сезон, окрім приємних вражень від відпочинку, може залишити і не дуже приємні спогади, якщо не убезпечити себе та дітей від збудників інфекційних захворювань. До групи гострих кишкових інфекційних захворювань відносяться бактеріальні (дизентерія, сальмонельоз тощо) і вірусні (ротавірусна, аденовірусна та ін.) діареї.
Симптоматика.Спільними провідними проявами всіх видів кишкових інфекцій є пронос (діарея – рідкі водянисті випорожнення більше 3-х разів на добу) та блювання. Окрім цього спостерігаються здуття живота (рідше – болі), підвищення температури тіла (іноді до високих цифр) та порушення загального стану (в’ялість, відмова від їжі). Кишкові інфекції ведуть до розвитку небезпечного стану – зневоднення, проявом чого є сухі губи та очі, зменшення сечі, спрага, що, в свою чергу, може загрожувати життю малюка.
Джерела зараження
Зараження кишковими інфекціями відбувається тільки через рот. Людина заражається при вживанні продуктів, недоброякісної води, заражених збудниками кишкових інфекцій чи їх токсинами, рідше – при контакті з хворим через предмети побуту. Джерело інфекції – хвора гострою або прихованою формою захворювання людина, при деяких кишкових інфекціях – це ще й птахи, домашні тварини. Зараження немовлят відбувається частіше за все від хворої матері (в якої ознаки захворювання можуть бути непомітними) при недотриманні нею правил особистої гігієни під час годування і догляду за дитиною. Нерідко діти заражаються від своїх братиків і сестричок через інфіковані іграшки, посуд.
Профілактика
Завдання батьків – забезпечити дитині захист від інфекційних захворювань.“Золотим правилом” запобігання кишковим інфекціям є заходи особистої гігієни, а найперше – пам’ятати банальні, проте важливі, речі – ретельно мити руки з милом перед їжею, після відвідування туалету, громадського транспорту. Привчайте своїх дітей користуватися одноразовими серветками, хустками, індивідуальними рушниками. Ці настанови стосуються як батьків, так і дітей. Саме батьки особистим прикладом повинні заохочувати виконувати ці правила дітьми. Окрім того, необхідно дотримуватися наступного: увесь посуд повинен бути добре вимитий і просушений; їжу для дитини готувати з добре термічно оброблених продуктів харчування; бажано їжу готувати і вживати її відразу (їжа не повинна зберігатися довго, навіть у холодильнику); всі швидкопсувні продукти зберігайте в холодильнику; м’ясні продукти перед вживанням проварюють не менше години, від шашликів, м’яса-гриль слід відмовитися; готову їжу ретельно оберігайте від будь-якого забруднення, зокрема не користуйтеся одним і тим же інвентарем при обробленні сирих і готових продуктів; слід суворо стежити за виконанням дітьми правил дотримання особистої гігієни; дуже часто діти 7-10-річного віку беруть у рот пальці, ручки, олівці – це збільшує ризик захворіти на кишкові інфекції. при проведенні прибирання обов’язково мийте ручки дверей, унітазів із застосуванням дезінфікуючих миючих засобів.
Лікування
Що ж робити, якщо у дитини вже з’явилися вищезгадані прояви кишкових інфекцій? Слід звернутися за медичною допомогою, проте до приходу медичного працівника простими заходами можна полегшити страждання малюка та запобігти прогресуванню захворювання. Основна причина розвитку важкого стану при кишкових інфекціях – зневоднення організму, пов'язане з частим проносом і блювотою. Тому якомога швидше треба заповнити цей дефіцит рідиною. Для цього дитині дають пити глюкозо-сольові розчини (наприклад, Регідрон-Оптім, Електроліт Хумана, Орсоль), які відновлюють порушений водний-сольовий баланс і нормалізують обмін речовин. Якщо спеціальних розчинів на поготові не виявилося – можна давати негазовану слабко мінералізовану мінеральну воду, підсолоджений зелений чай. На кожне рідке випорожнення дітям до 2-х років дають 50-100 мл рідини, старше 2-х років – 100-200 мл, проте цей об’єм дають не одноразово, а дробно (!), кожні 5-10 хвилин по 1-2 чайній ложці. Не прагніть збільшити дозу – велика кількість рідини може викликати новий напад блювання. Розчини необхідно чергувати між собою. Дуже важливим моментом у лікуванні гострих кишкових інфекцій у дітей є дієта, проте детально її Вам порекомендує педіатр відповідно віку Вашого маляти. Негайно слід звернутися до лікаря, якщо: у дитини повторне блювання; зберігається часте, профузне виділення водянистих випорожнень; дитина відмовляється від пиття, в’яла, у неї рідкі сечопускання; з’являється висока лихоманка, кров у калі (навіть, якщо лише невеликі прожилки).
Згадайте разом з дітьми правила пожежної безпеки в побуті і при відвідуванні лісових масивів. Пояснтіть дітям, що ні в якому разі не можна гратись з сірниками. Адже, необережно кинутий сірник в квартирі може привести до пожежі. Розкажіть про те, що пожежа легко поширюється, особливо в жарку пору року по сухій траві, тирсі і іншим горючим матеріалам та в лічені хвилини може набути таких масштабів, що боротися з нею буде під силу тільки пожежній техніці. Поясніть про небезпеку піротехніки, яка також нерідко є причиною травматизму дітей. Ще з дитиною треба поговорити про те, що у разі виявлення невідомих предметів, розливу ртуті або боєприпасів не можна ні до чого торкатись, необхідно негайно зателефонувати за номером 101 і повідомити про свою «знахідку». Обов’язково треба нагадати дітям про правила користування побутовими електроприладами.
Наступне про що треба поговорити з дітьми перед відпочинком — це правила поведінки на воді. Купатися і пірнати дозволяється тільки в призначених для купання місцях. Не можна близько підпливати човнів і скутерів, стрибати у воду з човна, з крутого берега, особливо в незнайомих місцях. Намагайтеся не залишати дитину без нагляду біля водойм.
Ще одна небезпека, яка чекає дітей влітку – це сонячний удар та сонячний опік. Якщо дитина довго перебуває на вулиці без головного убору, біди не минути. Підступність сонячного удару полягає в тому, що погіршення здоров’я заявляє про себе тільки через 6-8 годин. Сонячний удар супроводжується порушенням кровообігу, пітливістю, слабкістю, головним болем, шумом у вухах, задишкою, почервонінням шкіри, іноді втратою свідомості. У дитини, яка перегрілася, підвищується температура до 38-40 ºС. Допомога при сонячному ударі полягає у наступному: дитину треба роздягнути, покласти в затінку і напоїти прохолодним чаєм, мінеральною або кип’яченою водою. Сонячний опік – це почервоніння і хворобливе запалення шкіри під впливом сонячних променів. Якщо опік досить сильний, через деякий час на постраждалій ділянці з’являються пухирі, а через декілька днів шкіра починає облазити і лущитися. Тому при щонайменшому почервонінні шкіри відведіть дитину у будинок або хоча б в тінь. Обмийте постраждалі ділянки прохолодною водою і змастіть кремом.
Якщо ви зібралися на відпочинок у ліс, пам’ятайте про небезпеку кліщів. На прогулянку в ліс одягайте світлий і, навіть, білий одяг. Кліщі на білому помітити легше, ніж на чорному. Одягніть щільний головний убір або пов’яжіть косинку. Кліщ муже очікувати дитину де завгодно: в траві, на стежині, на галявині. Тому після прогулянки в лісовій або по луговій місцевості уважно огляньте тіло дитини. Якщо ви виявили кліща, покладіть на нього будь-яке кільце (наприклад каблучку) так, щоб кліщ опинився в середині, і налийте на нього рослинну олію. Ця процедура перекриє комасі кисень, і він почне вилазити зі шкіри. Обов’язково продезінфікуйте місце укусу перекисом водню, а потім зеленкою.
Літній період характеризується частими грозами. Щоб не трапилося біди під час грози, поясніть дітям основні правила поведінки: Уникати відкритої місцевості. Якщо з якоїсь причини залишилися в полі наодинці з грозою необхідно сховатися в будь-якому можливому заглибленні: канавці, рівчаку, улоговинці або найнижчому місці поля, присісти і пригнути голову. Уникати води. Вода – відмінний провідник струму. Удар блискавки поширюється довкола водоймища в радіусі 100 метрів. Інколи вона б’є в береги. Тому не те що купатися, а навіть відпочивати біля води під час грози не рекомендується. Намагайтеся сховатися. Найбезпечніше під час грози знаходитися у приміщенні з громовідводом. Якщо гроза застала вас у місті, необхідно сховатися в магазині, під’їзді або, на крайній випадок, перечекати грозу під навісом біля стін будівель. Ховаючись під деревами, не забувайте про те, що блискавка найчастіше потрапляє в найвищі з них (дуб, тополя, сосна). Отже, чим менше деревце, під яким ви знайшли притулок, тим краще. Від грози не потрібно бігти. Чим ширший крок, тим небезпечніший для вас удар блискавки. Не варто пересуватися на велосипедах і мотоциклах. Дуже небезпечно під час грози розмовляти по мобільному телефону. Навіть розряджений, він є магнітом для блискавок.
Влітку діти проводять вільний час перед комп’ютерами та телевізорами. Пам’ятайте! Перегляд телепередач, Інтернет новин, фільмів та ігор понад три годин на день викликає у дітей та підлітків стійкі симптоми нервового та психічного розладу, виснаження нервової системи, до того ж впливає на погіршення зору та постави. Тому намайтеся контролювати перебування дитини перед екраном телевізора чи монітором комп’ютера!
Про додаткову сесію зовнішнього незалежного оцінювання у Донецькій та Луганській областях(станом на 18.06.2014 року).
У зв’язку з військово-політичною ситуацією, що склалася в Донецькій та Луганській областях, неможливістю створення належних умов у пунктах тестування для проведення зовнішнього незалежного оцінювання, відсутністю гарантій безпеки учасникам ЗНО та дотримання вимог щодо конфіденційності тестових матеріалів, додаткова сесія ЗНО у цих двох областях проводитися не буде (наказ МОН від 17.06.2014 № 721).
Абітурієнти з Донецької та Луганської областей зможуть скласти зовнішнє незалежне оцінювання виключно в інших областях України.
Термін перереєстрації на ЗНО для участі в додатковій сесії
на території інших областей України продовжено до 24-00 год.
20 ЧЕРВНЯ 2014 року.
На сайті Донецького регіонального центру оцінювання якості освіти у розділі «Готуємось до ЗНО 2014» розмішені:
- Інформація щодо надання місць у гуртожитках на час проходження додаткової сесії ЗНО
- Інформація для абітурієнтів, які перереєструвались для проходження додаткової сесії ЗНО у Дніпропетровській та Запорізькій областях
Контактні телефони регіонального центру:
062 297 67 64; 062 297 14 23; 062 297 87 48; 062 297 80 51; 062 297 88 53
style="color: rgb(255, 0, 0);">Доброго дня,
шановні гості нашого сайту!
До Вашої уваги надаються матеріали віртуальної виставки-презентації «Сучасні заклади освіти – 2014».
Матеріали можна переглянути за посиланнями:
